Читати книгу - "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"

Потім відбувається перший, святковий урок, який щороку має певну значущу тему. Після нього зазвичай вирішують організаційні питання, для першокласників визначають місця за партами, і на цьому навчальний день закінчується.

Щороку в День знань вулиці українських міст наповнюються білими бантами, різнобарвними букетами та загальним радісним відчуттям того, що попереду чекає нова сторінка життя – цікава, барвиста й сповнена нових знань.

А чи знаєш ти, що…

…початок навчального року припадає на 1 вересня лише в кількох державах? Це здебільшого країни колишнього СРСР (Росія, Білорусь, Україна, Казахстан, Молдова, Туркменістан, Вірменія, Латвія, Литва й Естонія), а також Чехія та деякі інші країни Європи. В Італії свято знань – 1 жовтня. А в багатьох країнах немає єдиного для всіх навчальних закладів дня початку навчального року, наприклад у Німеччині, Іспанії та Франції. У США літні канікули закінчуються в другій половині серпня. А японські школи та виші взагалі відчиняють свої двері в перший день квітня!

Це цікаво!

Німецькі першокласники в День знань приходять до школи не з квітами, а з великим різнокольоровим пакетом. Цій традиції вже майже 150 років. Напередодні свята діти виготовляють пакет, до якого батьки кладуть солодощі та потрібні для навчання речі. Уже сидячи за партою, першокласники можуть розгорнути пакет і подивитися, чим його наповнили батьки.

14 жовтня відзначають одне з найбільш шанованих в Україні свят – Покрову Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, Покрову. За легендою, цього дня військо давніх русів на чолі з Аскольдом узяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з’явилася перед людьми та сховала їх під своїми шатами – і вороги не могли побачити людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд і його дружинники прийняли християнство.

У народі побутує приказка: «Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». В українських селах до сьогодні дотримуються давньої традиції справляти весілля після Покрови.

А чи знаєш ти, що…

…святкування Покрови має в Україні давні традиції? Хоча свято було впроваджене ще за часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з ХІІ ст.: 1165 року Андрій Боголюбський побудував перший храм на честь Покрови.

На свято Покрови відзначають також День українського козацтва. Це вшанування всіх козаків, які багато зробили для здобуття Україною незалежності. Саме козацтво об’єднало українців у боротьбі проти численних ворогів, які неодноразово намагалися завоювати наші землі.

Відродження козацтва стало невід’ємною складовою розвитку незалежної України після розпаду СРСР. Свого часу президент України Леонід Кучма видав указ про національний розвиток козацтва. Згодом саме він запровадив День українського козацтва.

19 грудня ми святкуємо День святого Миколая. В Україні цей видатний святий став прототипом Діда Мороза.

Це цікаво!

Святий Миколай відомий у світі під іменами Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фазер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Напередодні свята діти пишуть до святого Миколая листи, у яких висловлюють свої бажання, і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно й моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують усі свої добрі та злі вчинки і зважують, чого більше. Чемні діточки на ранок обов’язково знайдуть під подушкою подарунок від Миколая, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час замислитися над своєю поведінкою й виправитися.

Джерела

Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія: Історико-етнографічне дослідження. – К.: Наукова думка, 1977. – 449 с.

Баран В. Д. Давні слов’яни. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. – 336 с.

Болтарович З. Є. Українська народна медицина: Історія і практика. – К.: Абрис, 1994. – 320 с.

Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні. – К., 1988.

Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992. – 414 с.

Вакулик П. Г. Оповіді про дерева. – К.: Урожай, 1991. – 295 с.

Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2005. – 664 с.

Воропай О. Звичаї нашого народу (Етногр. нарис). – К.: Оберіг, 1991. – Т.1. – 455 с.; Т.2. – 447 с.

Гнатюк В. М. Похоронні звичаї і обряди // Етногр. збірник. Львів, 1912. Т. 31–32.

Головацький Я. Ф. Виклади давньослов’янських легенд, або міфологія. – К.: Довіра, 1991. – 94 с.

Гонтар Т. О. Народне харчування українців Карпат. – К., 1979.

Гошко Ю. Г. Населення українських Карпат XV–XVIII ст. Заселення. Міграції. Побут. – К.: Наукова думка, 1976. – 205 с.

Гребінь І. Житло в духовному світі селянина//Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – К.: Либідь, 1993. – С. 27–32.

Данилюк А. Українська хата. – К.: Наукова думка, 1991. – 112 с.

Дашкевич В. Я. До питання про заложних тварин в уявленнях українського народу // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К.: Либідь, 1991. – С. 527–539.

Де живе жар-птиця?: Збірник / І. І. Гурин. – К.: Веселка. 1991. – 206 с.

Доманицький В. Народний календар у Ровенськім повіті Волинської губернії // Матеріали до укр. етнології. – Львів, 1912. – Т.15.

Етнографія Києва і Київщини: Традиції й сучасність / За ред. В. Ф. Горленка. – К., 1986.

Злотницький Н. Ф. Квіти в легендах і переказах. – К., 1992. – 207 с.

Зубрицький М. Народний календар, народні звичаї і повірки, прив’язані до днів в тижні і до рокових свят (Записи у Мшанці Староміського повіту і по сусідніх селах) // Матеріали до українсько-руської етнології. – Л, 1900. – Т.3. – С. 33–60.